Украинский язык. Авдеева М.Т. - 26 стр.

UptoLike

Составители: 

26
подяку”, “дуже вдячний за Вашу турботу”, “це дуже любязно з
Вашого бокуне знаю, як Вам і дякувати”, “як же мені віддячити Вам
за Вашу допомогу?” Враховуються тут і значніст послуги, і вік
людини, і характер стосунків, і середовище. Іншими словамидля
виробу форми подяки потрібні уважність, тактовність і знання
форм
ввічливості.
Не менш потрібне тут і знання граматичних форм. Треба,
наприклад, знати, що дякують звичайнокому”, а некого”, що
дякуючиізавдякивживаються лише тоді, коли мова справді йде
про почуття вдячності. Не можна, наприклад, говоритизавдяки
хворобі”.
А як же відповідати на подяку, чи існує тут вибір
? Так. Якщо ваша
послуга була дрібною, незначною, то краще сказати скромнонемає
за що”. Можна сказатипрошу” – це звучить стриманіше, скромніше,
ніж будь ласка. Звернить увагу: наголос розрізняє два слова. “Прóшу
в значеннібудь ласкаіпрошý” – звертання з проханням.
Існує в мові також цілий ряд ввічливих форм відмови
. Наприклад:
ні, дякую”, “дякую, не треба”, “на жаль, ні”. Серед них одним з
найчастіше вживаних є словосполучення зі словомшкода”. Зокрема:
мені дуже шкода, але…”, “шкодую, що не зміг…”. І тут зверніть
увагу на наголос. В українській мові, крім словашкóда”, ще є
шкодá”, яке означаєдаремно”.
ТЕКСТЫ ДЛЯ ЧТЕНИЯ И АНАЛИЗА
Тарас Шевченко
Заповіт
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожуотойді я
І лани, і гори
Все покину і полину
До самого
бога
Молитисяа до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте
Кайдани порвіте
І вражою злою кровю
Волю окропіте.
І мене в семї великій,
В семї вольній, новій,
Не забудьте помянути
Незлим тихим словом
Київстолиця України
Київстолицю незалежної Українине без підстав
називають
старожитнім і вічно юним. В його обрисі гармонійно злилися,
надаючи дивовижної чарівності, прикметидавнини глибокоїі риси
                              26
подяку”, “дуже вдячний за Вашу турботу”, “це дуже люб’язно з
Вашого боку – не знаю, як Вам і дякувати”, “як же мені віддячити Вам
за Вашу допомогу?” Враховуються тут і значніст послуги, і вік
людини, і характер стосунків, і середовище. Іншими словами – для
виробу форми подяки потрібні уважність, тактовність і знання форм
ввічливості.
   Не менш потрібне тут і знання граматичних форм. Треба,
наприклад, знати, що дякують звичайно “кому”, а не “кого”, що
“дякуючи” і “завдяки” вживаються лише тоді, коли мова справді йде
про почуття вдячності. Не можна, наприклад, говорити “завдяки
хворобі”.
   А як же відповідати на подяку, чи існує тут вибір? Так. Якщо ваша
послуга була дрібною, незначною, то краще сказати скромно “немає
за що”. Можна сказати “прошу” – це звучить стриманіше, скромніше,
ніж будь ласка. Звернить увагу: наголос розрізняє два слова. “Прóшу”
– в значенні “будь ласка” і “прошý” – звертання з проханням.
   Існує в мові також цілий ряд ввічливих форм відмови. Наприклад:
“ні, дякую”, “дякую, не треба”, “на жаль, ні”. Серед них одним з
найчастіше вживаних є словосполучення зі словом “шкода”. Зокрема:
“мені дуже шкода, але ”, “шкодую, що не зміг ”. І тут зверніть
увагу на наголос. В українській мові, крім слова “шкóда”, ще є
“шкодá”, яке означає “даремно”.

  ТЕКСТЫ ДЛЯ ЧТЕНИЯ И АНАЛИЗА

  Тарас Шевченко
                               Заповіт
  Як умру, то поховайте                  Все покину і полину
  Мене на могилі,                        До самого бога
  Серед степу широкого,                  Молитися а до того
  На Вкраїні милій,                      Я не знаю бога.
  Щоб лани широкополі,                   Поховайте та вставайте
  І Дніпро, і кручі                      Кайдани порвіте
  Було видно, було чути,                 І вражою злою кров’ю
  Як реве ревучий.                       Волю окропіте.
  Як понесе з України                    І мене в сем’ї великій,
  У синєє море                           В сем’ї вольній, новій,
  Кров ворожу отойді я                   Не забудьте пом’янути
  І лани, і гори –                       Незлим тихим словом


                     Київ – столиця України
  Київ – столицю незалежної України – не без підстав називають
старожитнім і вічно юним. В його обрисі гармонійно злилися,
надаючи дивовижної чарівності, прикмети “давнини глибокої” і риси