Украинский язык. Авдеева М.Т. - 32 стр.

                               32


                                  Мова

Як парость виноградної лози,        У тому гомоні морськім. Немає
Плекайте мову. Пильно й             Мудріших, ніж народ, учителів;
ненастанно                          У нього кожне слово – це перлина,
Політь бур’ян. Чистіша від          Це праця, це натхнення, це
сльози                              людина.
Вона хай буде. Вірно і слухняно     Не бійтесь заглядати у словник:
Нехай вона щоразу служить           Це пишний яр, а не сумне
вам,                                провалля;
Хоч і живе своїм живим              Збирайте, як розумний садівник,
життям.                             Достиглий овоч у Грінченка й
Прислухайтесь, як океан співає      Даля.
–                                   Не майте гніву до моїх порад
Народ говорить. І любов, і гнів     І не лінуйтесь доглядать свій сад.

                                                     Максим Рильский

                 Діалектне розмаїття української мови
   Від Сяну й Бугу на заході до Сіверського Дінця на сході, від
Прип’яті на півночі до Чорного й Азовського морів на півдні живе
український народ. Кожен, хто коли-небудь хоч ненадовго виїжджав
із рідного міста чи села в сусіднє, а тим більше віддалене, знає, що
говорять там хоч і українською мовою, та все ж таки трохи якось по-
іншому, не так, як у його рідному селі чи місті. Та навіть сам процес
говоріння називають неодинаково в різних місцевостях України: в
одних – говорять або говорат, вогорат, говореть, говорє, гварат,
говорут, в інших же ж – гомонять або гомонеть, ще в інших – байуть,
балакайуть, гадають, бесідують
   Приїхав автобусом – так говорять усюди на Україні, і лише на
Закарпатті й, рідше, Гуцульщині скажуть прийшов з автобусом. Або й
такий приклад. На запитання своєї потіхи-маленького синочка чи
донечки, де в них узявся меншенький братик Петрусь чи сестричка
Оксанка, мама, яка живе на центральній і лівобережній Україні,
жартуючи, відповість: приніс чорногýз або лелéка, на Поділлі –
чорногýз або бóцюн, на правобережному Поліссі – бýсел, бýсень, на
Чернігівщині й лівобережній Київщині – гáйстер, на батьківщині
О.П.Довженка біля Сосниці – клéкотень, на Волині й Лемківщині –
бóцюн, бóцян, у Галчині, на Закарпатті й Буковині – бýзьок, бýсько
(тут кажуть ще й весéлик), над Тисою на Закарпатті – ґóвля
   А буває й таке, що вживають одне й те саме слово, але розуміють
його по-іншому      Приїхала подолянка в гості до своєї свекрухи-
галичанки. І дуже вже хотілось сподобатись свекрусі, догодити їй.
Попросила якось свекруха невістку наварити на обід пирогів. Та, не